УЗАГАЛЬНЕННЯ

судової практики розгляду Диканським районним судом цивільних справ, що виникають із сімейних правовідносин протягом І кварталу 2017 року

П Л А Н:

1. Аналіз статистичних даних та види цивільних справ, що виникають із сімейних правовідносин, які були розглянуті Диканським районним судом протягом І кварталу 2017 року.

2. Підсудність справ, що виникають із сімейних правовідносин.

3. Справи про розірвання шлюбу та стягнення аліментів.

4. Справи про поділ майна подружжя.

5. Справи про визнання батьківства.

6. Справи про усиновлення.

 

7. Апеляційне та касаційне оскарження рішень районного суду по справах, що виникають із сімейних правовідносин протягом І кварталу 2017 року.

8. Висновки та пропозиції.

Відповідно до плану роботи Диканського районного суду на І півріччя 2017 року, мною, помічником голови суду Юрченко О.М. було проведено узагальнення судової практики розгляду Диканським районним судом цивільних справ, що виникають із сімейних правовідносин протягом І кварталу 2017 року.

1. Аналіз статистичних даних та види цивільних справ, що виникають із сімейних правовідносин, які були розглянуті Диканським районним судом протягом І кварталу 2017 року.

Протягом І кварталу 2017 року у провадженні Диканського районного суду Полтавської області перебувало 37 цивільних справ, що виникають з сімейних правовідносин.

З них, протягом вказаного періоду по 28 справах позов було задоволено, по 1 справі — позов залишено без розгляду у зв'язку з подачею позивачем заяви про це, по 1 справі — закрито провадження у зв'язку з відмовою позивача від позову.

На початок звітного періоду залишок нерозглянутих справ становив 6 цивільних справ, а на кінець звітного періоду - 7 справ.

Протягом І кварталу 2017 року у провадженні Диканського районного суду перебували наступні види цивільних справ, що виникають із сімейних правовідносин:

14 справ про розірвання шлюбу;

2 справи про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя;

2 справи про поділ майна подружжя;

7 справ про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей;

1 справа про стягнення аліментів на утримання матері;

6 справ про розірвання шлюбу та стягнення аліментів;

1 справа про визнання батьківства;

1 справа про позбавлення батьківських прав;

1 справа про визначення місця постійного проживання малолітньої дитини

Протягом І кварталу 2017 року Диканським районним судом також було розглянуто у порядку окремого провадження 2 цивільні справи про усиновлення.

2. Підсудність справ, що виникають із сімейних правовідносин.

В ході проведеного узагальнення було встановлено, що протягом І кварталу 2017 року по 23 цивільних справах, що виникають із сімейних правовідносин позови були пред'явлені до районного суду згідно ч. 1 ст. 109 ЦПК України, тобто за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання відповідача. Вказані позови містили вимоги про розірвання шлюбу чи стягнення аліментів.

Протягом вказаного періоду 4 позови про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей було пред'явлено згідно ч. 1 ст. 110 ЦПК України, тобто за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.

Протягом І кварталу 2017 року районним судом було розглянуто одну цивільну справу № 529/***/17 за позовом ОСОБИ 1 до ОСОБИ 2 про розірвання шлюбу, в якій позов було пред'явлено за зареєстрованим місцем проживання позивача, тобто згідно ч. 2 ст. 110 ЦПК України (головуючий суддя Гвоздик А.Є.). Причиною цього стало те, що відповідач відбував покарання у Слов'яносербській виправній колонії УДПтС України в Луганській області № 60.

За загальним правилом позовну заяву про поділ спільного майна подружжя позивач пред’являє до суду за місцем проживання відповідача.

У разі виникнення спору про поділ спільного майна подружжя із приводу нерухомого майна, встановлюються правила виключної підсудності, відповідно до якої позови пред’являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Відповідно до ст. 251 ЦПК України заява про усиновлення дитини або повнолітньої особи, яка не має матері, батька або була позбавлена їхнього піклування, подається до суду за місцем їх проживання.

В ході проведення узагальнення було встановлено, що всі справи про поділ майна подружжя та усиновлення були пред’явлені до районного суду з дотриманням вищевказаних правил підсудності.

По всіх справах, що виникають із сімейних правовідносин судом згідно ч. 3 ст. 122 ЦПК України не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду направлялися запити до відповідного органу реєстрації місця проживання або перебування відповідача щодо надання інформації про зареєстроване місце його проживання.

Протягом І кварталу 2017 року випадки порушення правил підсудності були відсутні.

3. Справи про розірвання шлюбу та стягнення аліментів.

Протягом І кварталу 2017 року у провадженні Диканського районного суду перебувало 14 цивільних справ про розірвання шлюбу, 7 справ про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей, 1 справа про стягнення аліментів на утримання матері, по 6 справах одночасно пред’являлися позовні вимоги про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей, по 2 цивільних справах, крім розірвання шлюбу, було також пред’явлено вимогу про поділ майна подружжя.

При розгляді позовів про розірвання шлюбу судді районного суду з'ясовували фактичні взаємини подружжя, мотиви та причини розлучення, вживали заходів до примирення подружжя, особливо за наявності спільних неповнолітніх дітей у подружжя, чи за умови клопотання одного з них.

Основними причинами розірвання шлюбу сторони вказували:

1) непорозуміння між сторонами, різні характери і погляди на життя;

2) зловживання алкоголем з боку відповідача, сварки і бійки на ґрунті пияцтва;

3) небажання утримувати сім'ю і вести спільне господарство;

4) подружня зрада.

В ході проведення узагальнення було встановлено, що з 15 цивільних справ про розірвання щлюбу - по 13 справах подружжя мали неповнолітніх дітей.

По двох цивільних справах про розірвання шлюбу відповідачами були заявлені клопотання щодо надання строку для примирення.

У межах встановленого ч. 5 ст. 191 ЦПК України шестимісячного строку по обох справах сторонам було надано строк для примирення терміном один місяць. На час надання строку для примирення провадження по вказаних справах було зупинено.

Після закінчення терміну для примирення подружжя були винесені рішення про розірвання шлюбу, так як було встановлено, що заходи з примирення виявилися безрезультатними і спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них та інтересам їхніх неповнолітніх дітей.

У ході проведення узагальнення було встановлено, що всі справи про розірвання шлюбу були розглянуті у передбачений ч. 1 ст. 157 ЦПК України двохмісячний строк з дня відкриття провадження у справі.

Рішення суду у справах про розірвання шлюбу відповідали вимогам ст. 215 ЦПК України.

Зокрема, у судовому рішенні по даній категорії справ було зазначено дату й місце реєстрації шлюбу, час та причини фактичного його припинення, мотиви, з яких суд визнав збереження сім'ї неможливим, обґрунтовані висновки з приводу інших заявлених вимог.

У резолютивній частині рішення також зазначалися відомості, необхідні для реєстрації розірвання шлюбу в органах ДРАЦС (найменування органу, що зареєстрував шлюб, дата реєстрації, номер актового запису), прізвища подружжя до шлюбу і згідно зі свідоцтвом про його реєстрацію, рішення про залишення прізвища особі, яка змінила його під час реєстрації шлюбу, чи відновлення дошлюбного прізвища.

Позовні заяви про стягнення аліментів в основному відповідали вимогам чинного законодавства, до них додавалися необхідні документи.

У деяких справах інформація про місце перебування та роботи відповідача отримувалася зі слів позивача, оскільки відповідач знаходився на заробітках або працював у приватних підприємців без належного оформлення.

Переважна кількість позовів про стягнення аліментів подавалася про стягнення аліментів на утримання однієї неповнолітньої дитини у розмірі 1/4 від усіх видів заробітку (доходів) відповідача, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно.

Протягом І кварталу 2017 року районним судом була розглянута одна справа про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання. Позов по вказаній справі було задоволено в повному обсязі та вирішено стягувати щомісячно з відповідача на утримання повнолітнього сина, що продовжує навчання аліменти у розмірі 1/6 частини всіх видів його заробітку.

Протягом вказаного періоду районним судом також була розглянута одна цивільна справа № 529/***/17 за позовом ОСОБИ 1 до ОСОБИ 2 про стягнення аліментів на утримання матері. Вказаний позов задоволено та вирішено стягувати з відповідачки щомісячно на користь непрацездатної та престарілої матері аліменти в розмірі 100,00 грн.

У ході проведення узагальнення було встановлено, що судді районного суду при визначенні розміру аліментів в обов’язковому порядку враховували стан здоров'я та матеріальне становище дитини чи іншої особи на утримання якої стягувалися аліменти; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність інших аліментних зобов’язань та інші обставини, що мають істотне значення.

Всі справи про стягнення аліментів були розглянуті у передбачений ч. 1 ст. 157 ЦПК України одномісячний строк з дня відкриття провадження у справі.

4. Справи про поділ майна подружжя

Протягом І кварталу 2017 року у провадженні Диканського районного суду перебувало 4 справи про поділ майна подружжя, з яких по трьох справах позов задоволено, по одній справі — позов залишено без розгляду у зв'язку з подачею позивачем заяви про це.

 

З вказаних справ, по двох справах, крім вимоги про поділ майна подружжя, також пред’являлася позовна вимога про розірвання шлюбу.

 

По трьох справах вказаної категорії були пред’явлені вимоги про поділ рухомого та нерухомого майна у вигляді житлового будинку та автомобіля, по одній справі позовні вимоги ставилися про поділ лише нерухомого майна у вигляді житлового будинку та земельних ділянок.

 

У ході проведення узагальнення було встановлено, що у процесі розгляду спорів про поділ майна подружжя судді районного суду в обов’язковому порядку встановлювали такі обставини як: час придбання майна; кошти, за які таке майно було придбано (джерело придбання); мету придбання майна, яка дозволяє визначити правовий статус сумісної власності подружжя.

 

Наприклад, у цивільній справі № 529/***/17 за позовом ОСОБИ 1 до ОСОБИ 2  про поділ майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБИ 2 до ОСОБИ 1 про визнання майна особистою приватною власністю чоловіка позивачка за первісним позовом стверджувала, що спірні автомобіль та житловий будинок є спільним майном подружжя, однак судом було встановлено, що хоч автомобіль і був придбаний під час шлюбу сторін, однак виключно за особисті кошти відповідача за первісним позовом, отримані від продажу успадкованого ним майна, а 2/3 частини житлового будинку були придбані ним ще до шлюбу та за особисті кошти і лише 1/3 частини вказаного будинку являлася об'єктом спільної сумісної власності подружжя і відповідно до ст. ст. 69 ч. 1, 70 ч. 1 СК України підлягала поділу в рівних частках, тобто по 1/6 частини будинку кожному. Рішенням суду первісний позов було задоволено частково та визнано за ОСОБОЮ 1 право власності на 1/6 частину спірного житлового будинку, в задоволенні іншої частини первісного позову було відмовлено за безпідставністю. Зустрічний позов задоволено в повному обсязі, визнано за ОСОБОЮ 2 право власності на автомобіль та 5/6 частини житлового будинку (головуючий суддя Новак Д.І.).

 

По цивільній справі № 529/***/17 за позовом ОСОБИ 1 до ОСОБИ 2 про поділ спільного майна подружжя та стягнення коштів за спільним борговим зобов’язанням, що виконано - судом навпаки було встановлено, що спірне нерухоме майно дійсно являється спільною сумісною власністю подружжя та за результатами розгляду справи визнано за сторонами право власності на 1/2 частини цього майна за кожним. Крім цього, з відповідача на користь позивачки було стягнуто 1/2 частини сплачених особистих грошових зобов'язань за кредитною угодою в інтересах сім'ї (головуючий суддя Гвоздик А.Є.). 

 

В ході проведення узагальнення було встановлено, що судді районного суду при розгляді справ даної категорії в достатній мірі досліджували обставини справ, при прийнятті рішень керувалися як положеннями Сімейного та Цивільного кодексів України, так і правовими позиціями Верховного Суду України та роз’ясненнями, викладеними у  Постанові Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя».

5. Справи про визнання батьківства

Протягом І кварталу 2017 року Диканським районним судом було розглянуто одну цивільну справу про визнання батьківства.

Позов було пред’явлено матір’ю дитини.

Причиною звернення з вказаним позовом до суду була відмова відповідача від подання до державного органу реєстрації актів цивільного стану заяви про визнання себе батьком дитини.

Дослідивши матеріали справи, пояснення позивачки та свідків, враховуючи те, що відповідач повністю визнав позовні вимоги та не заперечував наявність кровного споріднення між ним та неповнолітньою дитиною, як між батьком та дочкою та оцінивши докази в їх сукупності, головуючим суддею по справі Гвоздиком А.Є. було винесено рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Вказана справа була розглянута у передбачені законодавством строки, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

6. Справи про усиновлення

Протягом І кварталу 2017 року районним судом було розглянуто в порядку окремого провадження 2 справи про усиновлення.

Згідно ч. 4 ст. 234 ЦПК України розгляд справ про усиновлення проводився судом у складі одного судді і двох присяжних.

З метою забезпечення таємниці усиновлення вказані справи розглядалися судом в закритому судовому засіданні.

В ході проведення узагальнення було встановлено, що по обох справах із заявою про усиновлення неповнолітньої дитини звертався один із подружжя, який є чоловіком матері дитини, яка усиновлюється.

З аналізу справ вказаної категорії вбачається, що суддями районного суду були детально досліджені та перевірені надані заявниками документи.

Зокрема, постановляючи рішення про усиновлення дитини, судді враховували стан здоров'я та матеріальне становище особи, яка бажає усиновити дитину, її сімейний стан та умови проживання, ставлення до виховання дитини; мотиви, на підставі яких особа бажає усиновити дитину; взаємовідповідність особи, яка бажає усиновити дитину, та дитини, а також те, як довго ця особа опікується вже дитиною; особу дитини та стан її здоров'я; ставлення дитини до особи, яка бажає її усиновити.

По обох справах про усиновлення була наявна нотаріально засвідчена письмова згода другого з подружжя на усиновлення дитини.

Враховуючи те, що в обох випадках дитина, яку бажали всиновити у зв’язку із віком не усвідомлювала факт усиновлення, проживала у сім’ї усиновлювача та вважала його своїм батьком, розгляд справ проводився без згоди дитини на усиновлення.

В ході проведення узагальнення було встановлено, що винесені суддями районного суду рішення по справах даної категорії були обґрунтованими, відповідали вимогам законодавства, у резолютивній частині рішення були зазначені всі необхідні відомості для внесення змін до актового запису про народження дитини.

7. Апеляційне та касаційне оскарження рішень Диканського районного суду по справах, що виникають із сімейних правовідносин за І квартал 2017 року.

Протягом І кварталу 2017 року в апеляційному порядку було оскаржено судове рішення по одній цивільній справі № 529/***/16-ц за позовом ОСОБИ 1 до ОСОБИ 2 про розірвання шлюбу та поділ спільного майна (головуючий суддя Гвоздик А.Є.).

Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 14 лютого 2017 року апеляційна скарга ОСОБИ 2 була частково задоволена, рішення Диканського районного суду від 12.01.2017 року у частині вирішення спору відносно автомобіля Renault Kangoo, д.н.з. ВІ 1897 ВО скасовано та ухвалено у цій частині нове рішення. Позовні вимоги ОСОБИ 2 задоволено частково: визнано за ОСОБОЮ 2 та за ОСОБОЮ 1 право власності по 1/2 за кожним на автомобіль Renault Kangoo, д.н.з. ВІ 1897 ВО. Стягнуто з ОСОБИ 1 на користь ОСОБИ 2 431,78 грн. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги. В іншій частині рішення Диканського районного суду залишено без змін. Підставою скасування рішення суду стало те, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог.

У касаційному порядку рішення по даній категорії справ протягом І кварталу 2017 року не оскаржувалися.

8. Висновки та пропозиції.

1. В ході проведення узагальнення встановлено, що у провадженні Диканського районного суду Полтавської області протягом І кварталу 2017 перебувало 37 цивільних справ, що виникають із сімейних правовідносин, що становить 16 % від загальної кількості цивільних справ, що перебували у провадженні суду протягом вказаного періоду.

2. Всі справи аналізованої категорії були розглянуті у встановлені законом процесуальні строки, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

3. Суддями районного суду в достатній мірі досліджувалися обставини справ та з’ясовувалися думки сторін. Рішення та ухвали суду були обґрунтованими та відповідали вимогам, встановленим ЦПК України.

4. Протягом І кварталу 2017 року в апеляційному порядку було оскаржено одне рішення по вказаній категорії справ, яке було частково скасоване.

5. Істотних проблемних питань при розгляді цивільних справ, що виникають із сімейних правовідносин у суддів районного суду не виникало.

6. Враховуючи те, що аналізована категорія справ становить значну частину цивільних справ, які розглядаються судом та з метою виключення випадків зміни чи скасувань прийнятих рішень, суддям районного суду необхідно детально досліджувати обставини справ, глибоко аналізувати законодавство, враховувати та застосовувати роз'яснення Постанов Пленумів Верховного Суду України, Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, правові позиції Верховного суду України, міжнародне законодавство, судову практику Європейського суду з прав людини.

Помічник голови

Диканського районного суду О.М. Юрченко