Новий Кримінальний процесуальний кодекс України та його новели

 Новий Кримінальний процесуальний кодекс України та його новели

З метою забезпечення більш ефективного дотримання прав і свобод людини і громадянина в кримінальному провадженні, у тому числі й осіб, винних у вчиненні кримінальних правопорушень, у кримінальне процесуальне законодавство України були внесені значні зміни, які знайшли своє відображення та тлумачення в Кримінальному процесуальному кодексі України, прийнятому весною 2012 року, який набрав чинності з 20 листопада 2012 року. 

Слід зазначити, що зміни до чинного законодавства в кримінальній процесуальній сфері назрівали ще з 1992 року, і лише зараз цей кодекс набрав законної чинності, який вимагає в значно коротші терміни приймати ефективні рішення з урахуванням пріоритетності забезпечення прав і свобод людини і громадянина. 

Ці зміни торкнулися усіх процесуальних дій, у тому числі в діяльності органів прокуратури, слідчих органів, оперативних органів внутрішніх справ, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, органів Державної пенітенціарної служби України, органів Державної митної служби України, органів Державної прикордонної служби, судових інстанцій. 

Кримінальним процесуальним кодексом України вдопроваджено ряд нових понять. Зокрема, введена нова процесуальна фігура - слідчий суддя, яким є суддя районного суду, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні. 

Також вказаним кодексом розширено коло близьких родичів та членів сім'ї, до яких відтепер відносяться чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклування, а також особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом і мають взаємні права та обов'язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі. 

Згідно положень Кримінального процесуального кодексу України 2012 року кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне відстоювання стороною обвинувачення та стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів. Відтепер до сторони обвинувачення належать прокурор, слідчий, керівник органу досудового розслідування, в окремих випадках потерпілий, його представник та законний представник, а стороною захисту є підозрюваний, обвинувачений, засуджений, виправданий, особа, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, їхні захисники та законні представники.

Новелою в Кримінальному процесуальному кодексі України 2012 року є те, що при зверненні особи до правоохоронних органів із заявою про вчинення відносно неї кримінального правопорушення вона автоматично набуває статусу потерпілого, а відомості про вчинення кримінального правопорушення слідчим чи прокурором не пізніше 24 годин після подання такої заяви вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань та з цього моменту розпочинається досудове розслідування кримінального правопорушення, невідкладно проводяться оперативно-розшукові і слідчі дії уповноваженими на те органами.   

Кримінальним процесуальним кодексом України 2012 року розширені також можливості громадян відновлення їхніх порушених прав посадовими особами, зокрема слідчими чи прокурором, шляхом оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого чи прокурора під час досудового розслідування. Так, у разі, якщо після отримання заяви про вчинення кримінального правопорушення слідчим чи прокурором ніякі слідчі дії не здійснюються по даному факту, чи винній особі слідчим або прокурором у стислі строки не вручене письмове повідомлення про підозру в разі наявності в даному випадку достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення, потерпіла особа має право звернутися до слідчого судді районного суду зі скаргою на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування або прокурора під час досудового розслідування. 

Статтею 303 нового Кримінального процесуального кодексу України визначений вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого чи прокурора, що можуть бути оскаржені. Такі скарги можуть бути подані особою протягом десяти днів із моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора розглядаються слідчим суддею районного суду в судовому засіданні з обов'язковою участю скаржника та слідчого чи прокурора, рішення, дії або бездіяльність яких оскаржуються. За результатами розгляду такої скарги слідчий суддя вправі винести ухвалу, якою може скасувати рішення слідчого чи прокурора, зобов'язати припинити певну дію, зобов'язати вчинити певну дію та відмовити у задоволенні скарги. Крім того, слідчий чи прокурор можуть бути притягнуті до відповідальності, встановленої законом. 

Таким чином, у разі порушення прав громадян органами досудового розслідування, не відреагування на їхні заяви про вчинення кримінального правопорушення, слідчий суддя дає змогу таким особам відновити свої порушені права та відповідно - покарати осіб, винних у порушенні таких прав.

Кримінальним процесуальним кодексом України 2012 року також визначені усі можливі заходи забезпечення кримінального провадження, які в більшості можуть застосовуватися лише на підставі ухвали слідчого судді або суду. Такими заходами нині є: судовий виклик і привід; накладення грошового стягнення; тимчасове обмеження в користуванні спеціальним правом; відсторонення від посади; тимчасовий доступ до речей і документів; тимчасове вилучення майна; арешт майна; затримання особи; запобіжні заходи. 

Так, грошове стягнення може бути накладено за ухвалою слідчого судді, суду на учасників кримінального провадження за невиконання ними процесуальних обов'язків, наприклад, за неявку за викликом до слідчого, прокурора чи до суду. 

Тимчасове обмеження в користуванні спеціальним правом застосовується в тих випадках, коли наявні достатні підстави вважати, що для припинення кримінального правопорушення чи запобігання вчиненню іншого, припинення або запобігання протиправній поведінці підозрюваного щодо перешкоджання кримінальному провадженню, забезпечення відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням необхідно тимчасово обмежити підозрюваного в користуванні спеціальним правом. Наприклад, тимчасово вилученими можуть бути документи на право керування транспортними засобами в разі вчинення кримінального правопорушення із застосуванням транспортного засобу, в результаті дорожньо-транспортної пригоди тощо. 

Відсторонення від посади може бути здійснено щодо особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого злочину, і незалежно від тяжкості злочину - щодо особи, яка є службовою особою правоохоронного органу, за вмотивованою ухвалою слідчого судді, суду у тих випадках, коли наявні вагомі підстави вважати, що перебування на посаді підозрюваного, обвинуваченого сприяло вчиненню кримінального правопорушення, та є достатні підстави вважати, що підозрюваний, обвинувачений, користуючись своїм посадовим становищем, може впливати на перебіг досудового розслідування чи судового розгляду, перешкоджати їх повному здійсненню. 

Тимчасовий доступ до речей і документів полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та, у разі прийняття відповідного рішення слідчим суддею, судом, вилучити їх. Проте в цій частині вимог кримінального процесуального законодавства України також містяться елементи принципу змагальності, законності, оскільки клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів розглядається слідчим суддею чи судом виключно з викликом в судове засідання особи, у володінні якої знаходяться такі речі і предмети з одночасним попередженням її у судовому виклику про зобов'язання зберегти речі і документи в тому вигляді, який вони мають на момент отримання судового виклику. 

Тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, і поряд з цим арешт майна є тимчасовим позбавленням підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діянням підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді, суду.  

Новелою нового Кримінального процесуального кодексу України є також перелік можливих запобіжних заходів. Так, цим кодексом введені нові запобіжні заходи, які до цього часу законодавство не знало взагалі, а такі запобіжні заходи як підписка про невиїзд, порука громадської організації або трудового колективу, нагляд командування військової частини, що передбачалися Кримінальним процесуальним кодексом 1960 року, виключені із кримінального процесуального законодавства.  

На стадії досудового розслідування кримінального провадження запобіжні заходи можуть застосовуватися до особи виключно лише за вмотивованою ухвалою слідчого судді за клопотанням слідчого, а під час його вже судового розгляду - за ухвалою суду за клопотанням прокурора. Тобто, усі запобіжні заходи тепер застосовуватимуться тільки незалежними від сторони обвинувачення судовими органами, не пов'язаними із кримінальним переслідуванням особи. Розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу згідно вимог нині чинного Кримінального процесуального кодексу України проводиться в режимі змагання сторін: за участю прокурора, обвинуваченого і його захисника.  

Найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, яке полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов'язання виконувати поладені на нього слідчим суддею, судом певні обов'язки, передбачені законом, з роз'ясненням того, що в разі їх невиконання до цього підозрюваного, обвинуваченого може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру мінімальної заробітної плати до двох розмірів мінімальної заробітної плати.  

Особиста порука полягає у наданні особам, яких слідчий суддя, суд вважає такими, що заслуговують на довіру, письмового зобов'язання про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків і зобов'язуються за необхідності доставляти його до органу розслідування чи в суд на першу на те вимогу. У разі невиконання поручителем взятих на себе зобов'язань до нього застосовується грошове стягнення від двох до п'ятдесяти розмірів мінімальної заробітної плати залежно від покарання, яке передбачено за вчинення інкримінованого підозрюваному, обвинуваченому кримінального правопорушення. 

Застава, як запобіжний захід, що запозичений українським законодавцем з європейських стандартів, полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок самим підозрюваним, обвинуваченим або заставодавцем, з метою забезпечення виконання підозрюваним чи обвинуваченим покладених на нього обов'язків, за умови звернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання цих зобов'язань.  

Новелою Кримінального процесуального кодексу України 2012 року є також такий запобіжний захід як домашній арешт, який полягає у забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби, при цьому домашній арешт може бути застосований лише до особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі. В разі застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за поведінкою такого підозрюваного, обвинуваченого мають право з’являтися в житло цієї особи, вимагати надавати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на них зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю. Застосування електронних засобів контролю полягає у закріпленні на тілі підозрюваного, обвинуваченого пристрою, який дає змогу відслідковувати та фіксувати його місцезнаходження. 

Тримання під вартою як запобіжний захід є винятковим та сьогодні застосовується лише у випадку доведеності підстав вважати, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти вказаним у клопотанні слідчого чи прокурора ризикам протиправної поведінки підозрюваного, обвинуваченого.  

Тичасовим запобіжним заходом є затримання особи, який за загальним правилом може бути застосований лише за ухвалою слідчого судді, суду з метою приводу особи для розгляду питання про обрання відносно неї запобіжного заходу, проте з цього правила є винятки. Такі винятки можуть мати місце в тих випадках, коли затримання особи застосовується з метою перервати протиправне діяння особи, попередити її уникнення від слідства і суду, запобігти фальсифікації нею доказів та іншим спробам завадити кримінальному провадженню.  

Затримання особи без наявності ухвали слідчого судді, суду згідно Кримінального процесуального кодексу України 2012 року вважається законним та полягає в тому, що кожен має право затримати без ухвали слідчого судді, суду особу при вчиненні або замаху на вчинення кримінального правопорушення та другий випадок - безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення чи під час безперервного переслідування особи, яка підозрюється у його вчиненні. Той, хто затримав відповідну особу з наведених вище підстав, зобов'язаний негайно доставити її до уповноваженої службової особи або негайно повідомити уповноважену службову особу про затримання та місцезнаходження особи, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення. Уповноважена службова особа також має право без ухвали слідчого судді, суду затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, у тому випадку, коли за вчинення такого злочину передбачене покарання у виді позбавлення волі і лише у випадках, коли цю особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення, та якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин. 

Згідно нового кримінального процесуального законодавства України у разі затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення, обрання до особи одного із запобіжних заходів, наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення, такій особі негайно вручається письмове повідомлення про підозру, та з цього моменту така особа набуває статусу підозрюваного. Після вручення прокурором підозрюваному, його захиснику, законному представнику копії обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування, такий підозрюваний змінює свій статус на обвинуваченого. Слід зазначити, що обвинувальний акт (раніше - обвинувальний висновок) віднині вручається підозрюваному прокурором одночасно з його поданням до суду, а не судом, як це було раніше. 

Чимало новел внесено і в порядок судового розгляду кримінальних проваджень. Зокрема, новий Кримінальний процесуальний кодекс України ввів поняття суду присяжних. Кримінальне провадження може розглядатися судом присяжних лише в тому випадку, коли це провадження розглядається відносно обвинуваченого за вчинення ним кримінального правопорушення, за який законодавством передбачене покарання у виді довічного позбавлення волі та тільки у випадку, коли такий обвинувачений заявить клопотання про розгляд справи судом присяжних. Кримінальне провадження в районному суді в такому випадку здійснюється у складі двох професійних суддів та трьох присяжних, які на час розгляду справи користуються правами і обов'язками судді та складають відповідну присягу. 

Кримінальний процесуальний кодекс України 2012 року також передбачає спрощений порядок розгляду кримінальних проваджень в суді першої інстанції. Спрощене провадження у суді проводиться виключно у випадку розгляду кримінального провадження відносно особи, обвинуваченої у вчиненні кримінального проступку і лише за клопотанням прокурора або слідчого, погодженого з прокурором. Спрощене провадження полягає в тому, що судовий розгляд проводиться в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, але за умови, що обвинувачений, який в обов'язковому порядку був представлений захисником, беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності, а потерпілий не заперечує проти такого розгляду. 

Новелою Кримінального процесуального кодексу України 2012 року є судове провадження на підставі угод. При цьому у кримінальному провадженні можуть бути укладені угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим та угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості. Угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої та середньої тяжкості, а також у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення. 

Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Одночасно укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні, в якому бере участь потерпілий, не допускається.

Суттєвим є те, що укладення угоди про примирення або про визнання винуватості може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку. Суд, перевіривши такі угоди на відповідність діючому законодавству, призначає винній особі узгоджений між потерпілим та обвинуваченим чи прокурором та обвинуваченим вид та міру покарання.  

Новим Кримінальним процесуальним кодексом України передбачено розслідування та розгляд проваджень щодо кримінальних правопорушень приватного обвинувачення. Такими злочинами, наприклад, є заподіяння тілесних ушкоджень невеликої тяжкості, нанесення ударів, самоуправство тощо. Якщо раніше такі справи порушувалися суддею за скаргою приватного обвинувачення, то тепер такі справи розпочинаються розслідуванням тільки на підставі письмової заяви потерпілої особи.

Тому з метою уникнення непотрібної тяганини в окремих випадках, слід наголосити на наступному. Так, в нинішній час будь-який громадянин має право подати чи не подати заяву про вчинення відносно нього кримінального правопорушення приватного обвинувачення до правоохоронних органів, після подачі якої відразу розпочинається досудове розслідування цього кримінального провадження. Тому хотілося б дати пораду всім громадянам: після того, як ви посварилися із кимсь, дали один одному кілька „стусанів“, щось не поділили, проте це не завдало значної шкоди, не призвело до тривалого розладу здоров'я тощо - перш, ніж звертатися до правоохоронних органів із відповідною заявою про вчинення такого кримінального правопорушення невеликої тяжкості - добре обміркуйте правильність своїх дій, з’ясуйте причини настання таких наслідків, усі варіанти примирення із винною особою. Бо буває так, що сьогодні побилися, подали заяву до правоохоронних органів про вчинення кримінального правопорушення, а на наступний день - помирилися і просять міліцію повернути заяву. А така заява поверненню не підлягає. Тому лише, прийшовши до твердого переконання про те, що винна особа має нести кримінальну відповідальність за скоєне - звертайтеся із відповідною заявою до правоохоронних органів. При цьому слід пам'ятати, що строк давності звернення із відповідною заявою про вчинення кримінального правопорушення приватного обвинувачення складає 2 роки. Відразу після подачі громадянами такої заяви розпочинається досудове розслідування кримінального правопорушення і по його завершенню справа йде до суду.  

При вивченні нового Кримінального процесуального кодексу України та застосуванні його в роботі чітко відчувається те, що законодавцем при підготовці проекту цього кодексу враховувалася європейська практика, позиції багатьох рішень Європейського суду з прав людини та основні засади Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. 

Висвітлення цих новел нового кримінального процесуального законодавства зроблено для ознайомлення з ними жителів району з метою чіткого знання ними своїх прав і обов’язків у цій галузі правоохоронної та судової діяльності. 

Д.І.Новак, голова районного суду,

заслужений юрист України 

Я.Ю.Слинько, помічник голови суду