Із залу суду

Здавалося б, які спільні інтереси можуть бути у чоловіків, різниця у віці в яких – двадцять років? Виявляється, є: оковита, від якої стає дурнішим і старе, й молоде. Щоб її роздобути, треба мати гроші. А заробляти їх у поті чола не всім хочеться. Отож і йдуть на все, аби тільки залити очі. І тоді – море по коліно, байдуже, що комусь шкоди завдав, що за кілька десятків гривень продав останки совісті...

Саме на ґрунті любові до горілки заприятелювали жителі Диканьки Руслан Колмиков та Іван Ляшенко (останній своєму товаришу по пляшці в батьки годиться, тож мав би наставляти на шлях істинний). Та не тут-то було: мав старший приятель чималий кримінальний досвід за плечима, три судимості за різними статтями, остання з яких – “тяжка” сто п’ятнадцята, за якою отримав дев’ять років позбавлення волі. В ув’язненні вів себе добре, тож був умовно-достроково звільнений. Але, маючи непогашену судимість, у тому числі за розкрадання чужого майна, на шлях виправлення не став, ніде не працював, пиячив. Так було і того червневого вечора, коли два приятелі за чаркою спілкувалися про життя-буття. Коли закінчилося спиртне, довго не роздумували і гайнули через паркан до сусіда з вулиці Ломоносова, де очі муляли металеві драбини та швелер. Поцупили їх, здали на металобрухт (де совість і людська гідність у тих, хто це приймає, завідомо знаючи, що речі – крадені?), “зароблені” 219 гривень пропили. Окрилені успіхом, свої “подвиги” повторили через кілька днів, у стані алкогольного сп’яніння повторно викравши металеві плити у того самого пенсіонера й отримавши прибуток у сумі 346 гривень.

Визнавши свою вину на етапі досудового слідства, у подальшому від своїх показань гр. Ляшенко відмовився. Мовляв, прийшов до сусіда грошей позичити, а той люб’язно дозволив речі зі свого господарства забрати, про що згодом забув. Хоча заява потерпілого до органів міліції свідчила про зовсім протилежне.

Суд кваліфікував злочинні дії цих двох чоловіків за ст. 185, ч. ІІ як таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно, за попередньою змовою осіб. Обставини, що пом’якшують покарання – це каяття, відшкодування збитків, тяжка хвороба у гр. Ляшенка, відсутність судимості і позитивна характеристика гр. Колмикова. А от алкогольне сп’яніння і вчинення злочину стосовно особи похилого віку, навпаки, – обтяжили вину підсудних.

У результаті І.С.Ляшенка засуджено до одного року позбавлення волі, до цього покарання приєднано не відбуту частину попереднього, разом – два роки в’язниці. Суд визнав, що виправлення Р.А.Колмикова можливе без ізоляції від суспільства, йому призначено покарання у вигляді одного року позбавлення волі з випробуванням, якщо протягом року іспитового терміну він не скоїть нового злочину та виконає покладені на нього вироком суду обов’язки.

Хочеться, щоб це стало уроком і для інших любителів легкої наживи, адже рано чи пізно усе таємне стає явним.

Дмитро Новак, голова районного суду.