Із зали суду

Із зали суду

Розплата за звіряче вбивство

Відповідно до статей 3 і 27 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Право на життя є невід’ємним правом людини. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя.

Диканським районним судом було розглянуто одну кримінальну справу за фактом скоєння злочину проти життя особи, а саме умисного вбивства з особливою жорстокістю.

Дане, протиправне діяння сталося у с. Куйбишево Шишацького району Полтавської області, в ніч після святкування всеукраїнського свята „Івана Купала“, а саме з 07 на 08 липня 2012 року.

Того дня дві жительки вказаного села, просто прогулюючись по вулицях с. Куйбишево, на узбіччі біля дороги помітили труп напівроздягненої жінки з відокремленою головою. Від побаченого подруги будучи переляканими, покликали знайомого односельчанина, який того дня перебував на своєму робочому місці по охороні території підприємства, що розташоване неподалік від мертвого тіла. Перебуваючи вже втрьох біля трупа неподалік від нього помітили голову, одна із жінок, в якій впізнала односельчанку Н.

Через деякий проміжок часу на місце прибули працівники правоохоронних органів, місцевий фельдшер та зійшлося багато люду, серед яких були саме знайомі, рідні вбитої Н. та вбивця В. Останній же прибув на місце вчинення злочину за проханням рідної сестри загиблої Н., яка будучи переляканою від почутого та не підозрюючи, що це зробив саме її близький знайомий В. просила його ще і супроводжувати туди. Будучи вже на місці В. сам не усвідомлюючи, що він повернувся на місце, де був декілька годин тому, побачивши тіло без голови почав поводити себе дивно та не спокійно. При цьому на слова місцевого фельдшера, яка знаходячись близько біля обезголовленого тіла говорила, що рани на тілі не могли утворитися внаслідок ДТП В. дані слова обурили.

Коли на місце прибули працівники міліції з розшуковими собаками, які по слідам крові від самого тіла Н. привели до території господарства належного В., останній зізнався працівникам міліції у скоєному вбивстві та показав місця, де заховав закровавленого ножа, за допомогою якого здійснив особливо жорстоке вбивство і закривавлений одяг, в який був тоді одягнений.

Під час судового розгляду справи у відкритому судовому засіданні при допиті В., останній свою вину визнав частково, а саме стверджував, що пам’ятає коли наносив два удари ножем, який висів у нього на поясі шортів, у які він був одягнений, а нанесення інших більше п'ятидесяти ударів ножем не пам’ятає. Крім цього пояснив, що пам'ятає як відрізав голову та намагався її поставити на придорожній стовпчик, а потім відкотив на дорогу. Також із самих пояснень В. було встановлено, що мотивом для скоєння такого особливо жорстокого вбивства було те, що Н. не захотіла провести з ним тієї ночі час разом. Але, вина В. у вчиненні вбивста з особливою жорстокістю була доведена повністю зібраними та перевіреними у суді доказами.

При винесенні вироку колегія із трьох суддів, проаналізувала здобуті в судовому засіданні відомості про засудженого В., який часто вживає спиртні напої, знаходячись у нетверезому стані, проявляє агресивність, конфліктує з іншими людьми та приймає участь в бійках. Крім цього встановили, що В. носив ніж та висловлював наміри вчиняти вбивства людей, які йому не подобаються, або в чомусь йому перешкоджають і тому здатний до неконтрольованих дій з проявами агресії, підтвердженням чого є вчинення ним вбивства з особливою жорстокістю потерпілої Н. Під час розгляду самої справи сам В. у судовому засіданні вів себе надзвичайно спокійно, без всіляких емоцій. При цьому ще й висловлював жалість до себе, що він повинен нести таке суворе покарання як довічне позбавлення волі.

Тому з урахуванням надзвичайної тяжкості вчиненого злочину, особливої жорстокості при позбавленні життя молодої жінки у якої на утриманні була малолітня дитина, виходячи із значної небезпечності особи злочинця вироком Диканського районного суду від 21 листопада 2012 року жителя с. Куйбишеве В. було засуджено за ст. 115 ч. 2 п. 4, 263 ч. 2 Кримінального кодексу України до покарання у виді довічного позбавлення волі.

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 29 січня 2013 року цей вирок районного суду залишений у силі, а апеляція засудженого В. на цей вирок без задоволення.

Заступник голови

Диканського районного суду А. Є. Гвоздик

Помічник заступника голови

Диканського районного суду С. Ю. Федотченко