Земельні справи

Земельні справи

Відповідно до Основного Закону України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Земельна ділянка - частина земної поверхні, яка має фіксовані геометричні та юридичні межі і є базовою одиницею кадастрового реєстру земель.

Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

Також, власник земельної ділянки може використовувати на свій розсуд все, що знаходиться над і під поверхнею цієї ділянки, якщо інше не встановлено законом та якщо це не порушує прав інших осіб.

Відповідно до ст. 13 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють від імені Українського народу права власника в межах визначених Конституцією України. Крім того в Конституції України зазначено, що кожний громадянин України має право користуватися природними об’єктами права власності народу відповідно до закону. Відповідно до ст.14  право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до земельного законодавства земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності. Громадяни України у свою чергу набувають права власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;  безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

А підставами для припинення права власності на земельну ділянку є -  добровільна відмова власника від права на земельну ділянку; смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця; відчуження земельної ділянки за рішенням власника; звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора;  відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб; конфіскація за рішенням суду; невідчудження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

В наш час для оформлення права власності на земельну ділянку потребує багато часу та терпіння. Але час на місці не стоїть і багатство стає більш родючішим і недосяжним для тих, хто не встиг за своє життя змінити його долю.

Під час оформлення земельних ділянок після смерті своєї близької людини громадяни в більшості випадків попадають до суду, щоб доказати, що земля все таки належить йому. При оформленні права власності виникає дуже багато питань, для вирішення яких простий громадянин, необізнаний у тій чи іншій сфері, шукає правди у колі здійснення правосуддя.        

Земельні спори - це спори пов’язані з порушенням прав власників третіми особами в частині володіння, користування або розпорядження земельною ділянкою.

Найчастіше  земельні суперечки пов'язані з неправильною реєстрацією й визнанням права власності на землю, із протиправним захопленням чужих територій, визначенням порядку користування земельною ділянкою, порушенням правил добросусідства й земельних сервітутів, використанням земельних ділянок не по призначенню, заподіянням шкоди землекористувачам і власникам земельної ділянки.

Так, тільки за 10 місяців 2013 року до Диканського районного суду надійшло 91 позовна заява, де спір виникав саме із-за землі. Однією із головних вимог кожної особи-позивача було визнання того довгоочікуваного та довготривалого права на свою землю. Але наше національне багатство є не з дешевих і тому, щоб звернутися з даним позовом до суду особі необхідно сплатити значні кошти виходячи із одного відсотку від вартості даної землі.

Нерідко зустрічаються суперечки із приводу визнання незаконними рішень органів місцевого самоврядування по виділенню ділянок у власність, передачу земельних ділянок у тимчасове користування. Це пов’язано не тільки з некомпетентністю представників органів місцевого самоврядування, а й з відсутністю належного контролю з боку територіальної громадськості, а саме нормативного регулювання цього питання. Часто виникають суперечки по оформленню угод із землею, спонуканню укладання договору оренди, спадкування землі й багато інших.

Під час розгляду справ про визнання права власності на спадкове майно у вигляді земельної ділянки суддями Диканського районного суду здебільшого позивачами зазначалися причини через які не можливо вирішити цей спір у позасудовому порядку. Найпоширенішою із них була відсутність у державному акті на право приватної власності на земельну ділянку кадастрового номеру (таких справ суддями Диканського районного суду було розглянуто за 10 місяців 2013 року — 61). Також позивачами зазначалася причина втрати правовстановлюючого документу, в даному випадку оригіналу державного акту (таких справ суддями Диканського районного суду було розглянуто — 13). Крім цього були обставини, коли особа за життя не встигла зареєструвати право власності на земельну ділянку в органах, які здійснюють таку функцію, або ж коли в оригіналі, який  підтверджує право власності на землю вносилися виправлення, дописки чи помилки.

Всі ці справи знайшли своє вирішення при винесенні позитивного рішення суддями  Диканського районного суду. Жодна вимога не була залишена без розгляду, а особи-позивачі без, належної уваги.

Отже, проблем у реалізації права власності на земельну ділянку є чимало, водночас багатьом громадянам в Україні слід змінювати життєву позицію і ставати «справжніми» власниками належної  їм землі, слід починати розуміти зміст права власності та його межі, а також виробляти терпимість до будь-якого порушення права власності у земельному конфлікті. Крім того, варто дуже уважно ставитися до підготовки та виготовлення відповідної документації що посвідчує право власності на землю, з метою недопущення неправильності записів у них щодо прізвищ, меж земельних ділянок, тощо, бо потім треба дані виправлення вирішувати у судовому порядку. А це тягне значні фінансові і правові затрати (підготовка позовної заяви та доказів, розмір судового збору, вартість роботи залучених юристів), тривалість процесу (після рішення може бути апеляція і касація).

Помічник заступника голови суду                                                                                                          С. Ю. Федотченко