Поділ майна подружжя: що, коли, як?

30 червня 2017 року у районній газеті "Трудова слава" було опубліковано статтю помічника голови Диканського районного суду Юрченко О.М. "Поділ майна подружжя: що, коли, як?".

                                                                         Поділ майна подружжя: що, коли, як ?

Поділ майна подружжя зазвичай є дуже неприємною процедурою. Часто колись щасливі чоловік і дружина перетворюються на злісних ворогів, між

ними розпочинається справжня війна, в якій кожний усіма правдами і неправдами намагається вхопити “шматок” якомога більший.

Протягом останніх декількох років спостерігається тенденція до збільшення позовів про поділ майна подружжя. Наприклад, якщо у 2015 році

Диканським районним судом було розглянуто чотири цивільних справи цієї категорії, то протягом п'яти місяців 2017 року — вже п'ять справ.

             Коли ж можна починати ділити майно подружжя?

Сімейним законодавством передбачено, що подружжя вправі поділити між собою спільне майно, як під час перебування у шлюбі, в процесі

розірвання шлюбу, так і після розірвання шлюбу. Однак, слід пам'ятати, що до вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу,

застосовується позовна давність у три роки від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.

            Як ділити?

Є два шляхи вирішення цього питання:

1. Домовитися. Подружжя має право розділити майно в добровільному порядку за згодою між собою, при цьому взагалі не починаючи судового

процесу. Договір про поділ будинку, земельної ділянки, іншого нерухомого майна, а також про виділ нерухомого майна дружині, чоловікові зі

складу усього майна подружжя має бути нотаріально посвідчений.

2. Звернутися до суду. Якщо можливості домовитися немає, подружжя на взаємні поступки не йде, а розпиляти — не варіант, тоді до суду

подається позовна заява про поділ майна подружжя.

          Яке майно подружжя підлягає поділу, а яке - ні?

    Поділу підлягає майно подружжя, яке належить їм на праві спільної сумісної власності. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає

поділу може бути будь - яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту, незалежно від того, на ім’я кого з подружжя воно було

придбане чи зареєстроване, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Статтею 60 Сімейного кодексу України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної

сумісної власності незалежно від того, що один них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми,

хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є

об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Однак, слід враховувати, що належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час

шлюбу, а й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна.

У разі придбання майна хоч і в період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об'єктом спільної сумісної

власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.

Тому, сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об'єктів права

спільної сумісної власності подружжя.

До об’єктів права спільної сумісної власності подружжя зокрема належать:

1. нерухоме майно (будинки, квартири, земельні ділянки, тощо);

2. рухоме майно (наприклад, транспортні засоби, холодильник, пральна машина);

3. заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя;

4. гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за договором, укладеним одним із подружжя в інтересах сім’ї;

5. речі для професійних занять (музичні інструменти, оргтехніка, лікарське обладнання тощо), придбані за час шлюбу для одного з подружжя;

Необхідно також враховувати, що при розподілі майна подружжя між ними буде поділено не тільки майно, яке належить їм на праві спільної

сумісної власності, а і борги подружжя за договором, укладеним одним із подружжя в інтересах сім’ї. Наприклад, це може бути невиплачений

кредит за будинок чи автомобіль.

        Судова практика показує, що у більшості випадків пред'являються позови про поділ нерухомого майна у вигляді житлових будинків чи квартир та земельних ділянок. Досить часто ставляться вимоги також про поділ рухомого майна у вигляді транспортних засобів.

Статтею 70 Сімейного кодексу України визначено, що при поділі майна подружжя, яке належить їм на праві спільної сумісної власності, частки

майна чоловіка та дружини є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Однак, суд може відступити від принципу рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, наприклад, якщо один із них не дбав

про матеріальне забезпечення сім'ї, ухилявся від участі в утриманні дітей, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду

інтересам сім'ї. Крім цього, суд враховує, з ким залишаються проживати неповнолітні або непрацездатні повнолітні діти за умови, що розмір

аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Не підлягає поділу майно, що є особистою приватною власністю дружини чи чоловіка. До такого майна зокрема належить:

- майно, набуте кожним з подружжя до шлюбу;

- майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;

- майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто;

- житло, набуте кожним з подружжя за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду”;

- земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок її приватизації;

- речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть тоді, коли вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя;

- премії, нагороди, які вона, він одержали за особисті заслуги. Однак, суд може визнати за другим з подружжя право на частку цієї премії,

нагороди, якщо буде встановлено, що він своїми діями (ведення домашнього господарства, виховання дітей тощо) сприяв її одержанню;

- кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, яка їй, йому належала, а також як відшкодування завданої їй, йому моральної

шкоди;

- страхові суми, одержані нею, ним за обов'язковим особистим страхуванням, а також за добровільним особистим страхуванням, якщо страхові

внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою приватною власністю кожного з них.

Крім цього, суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у

зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин, плоди та доходи від речей, власниками яких вони є та частку у майні, якщо у придбання

майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, відповідно до розміру внеску.

Способи поділу спільного майна подружжя

Майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути розподілено наступним чином:

* в натурі, якщо це можливо без шкоди для господарського призначення майна. Цей спосіб частіше застосовується до подільних речей. Подільною

є річ, будь-яка частина якої після свого відділення може виконувати ту ж господарську функцію, що і річ в цілому, до її поділу. Наприклад, відро

молока можна розлити у пляшки, мішок борошна - розсипати у відра тощо. Однак не з усіма речами питання вирішується так просто. Деякі об’єкти

подружньої власності можуть бути подільними або неподільними, залежно від конкретних обставин справи. Це стосується в першу чергу такого

об’єкта власності подружжя як житловий будинок. Поділ житлового будинку в натурі можливий тільки в тому випадку, якщо кожному власнику

може бути виділена окрема його частина з окремим виходом, що відповідає його частці в праві власності.

* “ти - мені, я - тобі” — з урахуванням вартості майна та частки кожного з подружжя в ньому. Наприклад, рішенням суду спільною сумісною

власністю подружжя було визнано килим вартістю 2000,00 грн., кухонний гарнітур вартістю 8000,00 грн., бензопилу вартістю 3000,00 грн. та

диван вартістю 7000,00 грн. Частки майна подружжя є рівними, тобто кожному із них належить по 1/2 частини вказаного майна. З урахуванням

вартості майна, часток кожного з подружжя, господарського призначення майна та необхідності цього майна кожному з подружжя, судом у

власність дружини було виділено килим та кухонний гарнітур, а чоловікові бензопилу та диван.

* “вранці гроші, ввечері стільці” — спосіб, що дозволяє залишити неподільне майно (наприклад, автомобіль) у власності одного з подружжя,

зобов'язавши його виплатити іншій стороні грошову компенсацію в розмірі 50 % його вартості. При цьому, присудження одному з подружжя

грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно допускається тільки з його згоди та попереднього внесення

другим подружжям відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

* якщо неподільні речі не можуть бути реально поділені між сторонами відповідно до їх часток, суд може визначити ідеальні частки подружжя в

цьому майні без його реального поділу та залишити майно у їх спільній частковій власності. Як правило, такий варіант розділу невигідний

сторонам, оскільки не вирішує спір по суті, і їм доведеться повторно звертатися до суду для встановлення порядку користування таким майном.

       Наостанок хочеться ще раз нагадати, що спільно нажите майно краще розділити в добровільному порядку, шляхом взаємних поступок

кожного з подружжя. Перш ніж звертатися у суд з приводу поділу майна, задумайтесь, можливо все таки є сенс ще раз спробувати пошукати

компроміс зі своєю другою половиною? Маєте шанс зберегти і сім'ю, і майно. Якщо ж зрештою вирішили “потягатися” в суді, стримуйте свої емоції і

не втрачайте поваги одне до одного.

Оксана Юрченко

помічник голови Диканського районного суду